Вітаю, дорогі читачі! Сьогодні ділюсь з вами оглядом книги “Школа ідеальних матерів” авторки Джессамін Чан, яка особисто в мене викликала глибокі емоції та змусила задуматися. Це дуже неоднозначний твір, який спричинив в мене справжню бурю почуттів: від злості й обурення до співпереживання та суму. Я ще довго не могла взятися за нове читання, настільки сильне було враження. Якщо ви шукаєте драматичну та водночас реалістичну історію про материнство, суспільну несправедливість, контроль з боку держави й ціну помилки — ця книга обов’язково варта вашої уваги.
«Вони хочуть навчити нас бути ідеальними. Але хто вирішує, що це означає?»
Про що книга “Школа ідеальних матерів”
Це історія жінки на імʼя Фріда, яка виховує маленьку донечку Гаррієт. Чоловік пішов до молодої коханки невдовзі після народження доньки, і вони ділять спільну опіку. Можна лише уявити, як важко Фріді даються ці часи, коли вона ще не відійшла від зради й мусить поєднувати роботу з доглядом за дитиною.
Одного дня, виснажена та знесилена, Фріда вирішує швидко з’їздити в офіс по важливий документ і залишає Гаррієт ненадовго саму в манежі. Проте вона не встигає повернутись вчасно, і це призводить до трагедії: її тимчасово позбавляють батьківських прав та відправляють на перевиховання до школи ідеальних матерів.
Мої враження від сюжету
Історія, розказана в книзі “Школа ідеальних матерів”, дуже сильно мене вразила. Найбільше з усього мене обурила величезна сила втручання держави в сімʼю та неймовірна жорстокість цієї системи до людських помилок. Зокрема, до матерів. Ситуація Фріди дуже реальна і життєва. Я впевнена, що багато жінок впізнали в описах головної героїні себе: це і всеохоплююча любов до своєї дитини, і безкінечна турбота про неї, і виснажуючи безсонні ночі з немовлям, і важка побутова рутина в поєднанні з роботою та піклуванням про маля. Я не виправдую вчинок Фріди, але я категорично не згідна з тим, що їй не дали справжнього, нормального шансу все виправити. Ніхто і цій системі не поставився до неї, як до матері, яка може мати післяпологову депресію, сильне виснаженням та взагалі переживає геть не прості часи. Чому не було прозорого і доступного механізму захисту її прав як матері? У що би перетворилось наше суспільство, якби нас усіх позбавили права на помилку?
Щодо місця, в яке потрапила Фріда для “перевиховання” – школа ідеальних матерів, то воно нагадало мені своєрідну тюрму. Матерів, які туди потрапили примушували працювати, забирали всі гаджети та особисті речі. Самим цікавим моментом для мене тут було те, як саме відбувалось перевиховання. Такої ідеї я не зустрічала ще в жодній книзі і саме цю частину мені було дуже цікаво читати. Фріда була в ролі матері, але замість Гаррієт був дехто інший. Це було дійсно цікаво і неочікувано: місцями я раділа за неї, місцями сумувала.
Але щодо всього іншого – я була дуже сильно зла! Як же хотілося вгатити тим “наглядачкам”, які там працювали! А ще обурююча нерівність! Неподалік існувала “школа для поганих татусів” і умови для них були значно поблажливіші та кращі, ніж для матерів. За це теж хотілось щоразу врізати!
Що мене особливо вразило
- Гендерна нерівність між матірʼю та батьком
-
Ідея навчання материнства за допомогою “штучних дітей”
-
Постійне спостереження та контроль з боку держави
-
Жорстокі “наглядачки”, які не мали емпатії
- Несправедливі “наслідки” у фіналі книги
Підсумок
“Школа ідеальних матерів” — це не просто книга. Це ніби дзеркало нашого світу, де людей часто засуджують за звичайні людські помилки. Ця історія змушує по-справжньому задуматись, що за кожною помилкою стоїть жива людина зі своїми страхами, болем і надією. Іноді всім нам потрібна підтримка, а не осуд.
А ви вже читали цю історію?
Діліться враженнями в коментарях — мені цікаво почути вашу думку!
З любовʼю,
Valerianna.